Золотий Сhimay

Chimay Dorée
алк. 4.8%

Dorée, що в перекладі означає "Золоте", від трапістської броварні Chimay довгий час варилось монахами лише для власного споживання. У 2007 році його можна було спробувати розливним в аббатському кафе Auberge de Poteaupré при монастирі під назвою "Speciale De Poteaupré", а з 2013 розпочався вже повноцінний продаж в пляшках.

Щодо самого пива - то воно золотаво-жовтого кольору з невисокою бульбашковою піною. Ще після відкриття пляшки по кімнаті розповзається насичений аромат спецій, з бокалу ж він стає сильнішим, дещо пшенично-хлібний, коріандровий. В смаку ж прянощі переплітаються з бісквітністю і хмелевою гіркотою. Пиво досить питке, але багате, як для 4.8% алк.

Римські канікули

Raduga Roman Holidays
алк. 5.0%

Польський контрактний бровар Raduga дає своїм пивам різні кінематографічні назви і сьогоднішнє пиво - Roman Holidays відсилає нас до фільму 1953 року з Одрі Хепберн. Але цікаве воно не цим, а тим, що по стилю, який вказують пивовари на етикетці - це black witbier (чорний вітбір). Ніколи до цього не доводилось зустрічати пива в такому стилі, але якщо дункельвайцени - звичайна річ, то чому не зварити нуарвітбір :)

Окрім, в принципі стандартних для вітбірів, коріандру та цедри апельсина, тут використано шоколадний солод, а з хмелів - німецький Magnum та новозеландський Wakatu. Заявлена гіркота - 20 IBU.

Отже, переливаємо в бокал - пиво чорного кольору, непрозоре, пінка тонка, ніжна, не дуже стійка. В ароматі явно відчувається шоколад і на фоні легкі цитрусові ноти (напевно від охмелення Wakatu). Насправді, від класичного вітбіру тут мало, що є. Ну що ж - пробуємо. В смаку вже шоколадність урівноважується цитрусовою кислинкою, п'ється добре. Читав, що дехто порівнює це пиво з black IPA по стилістиці, але мушу не погодитись. Так, охмелення є, але до IPA явно не дотягує. А так загалом - цікава варіація на тему witbier.

Попити пива з Kjetil Jikiun

Щось останнім часом не дуже є часу писати, але місяць тому, 31-го липня, у світі крафтового пива сталась подія, яку тяжко було обійти - Kjetil Jikiun, натхненник, засновник і головний пивовар Nøgne Ø залишив компанію. Наскільки я розумію, то причиною такого рішення стали розбіжності в поглядах з новими власниками (в 2013 більше 50% акцій були продані норвезькому пивному гіганту Hansa Borg Bryggerier). Але він не збирається відходити від пива і пивоваріння, а відкриватиме нову пивоварню і винокурню на о. Кріт.

Любителі Nøgne Ø навіть влаштували флешмоб, де пропонували 31-го липня 2015 року підняти келих будь-якого пива Nøgne Ø за К'єтіла.  До цього флешмобу я, звичайно, долучився, але сьогодні не про це, а про те, як більше року тому попили з ним пивка в Києві.

Ці посиденьки відбулись в рамках зустрічі, організованої GoodWine і хоча саме пиво від Nøgne Ø ті ж GoodWine почали продавати дещо раніше, все ж було цікаво зустрітись з його автором. Аудиторія підібралась така, що обійшлись без перекладача, тому вийшло не як офіційна презентація, а як простий діалог під смачне пиво.

Перед тим як стати революціонером у світі крафтового пива К'єтіл був звичайним пілотом цивільної авіації і завдяки цьому мав змогу познайомитись з пивом різних країн. Найбільше його вразило пиво зі США (де крафтова революція розпочалась вже давно) і нічого подібного в Норвегії на той час не було. Саме зі Штатів він і привіз обладнання і інгредієнти для домашнього пивоваріння і розпочав експерименти вдома. Інші норвезькі домашні пивовари варили свої пива в британських та німецьких традиціях, тоді як К'єтіл черпав своє натхнення з американських практик.

Але не все спочатку йшло гладко - найкращий ІРА, який він зварив вдома, провалився на конкурсі домашніх пивоварів - ні жюрі, ні інші учасники не сприйняли такого гіркого і новаторського пива. Та це не відбило бажання займатись пивом і у 2002 році К'єтіл залишає польоти і відкриває у місті Ґрімстад пивоварню. Назва взята з поеми Генріка Ібсена і буквально перекладається як "голий острів", острів без рослинності.

Зустріч проходила в форматі дегустації, де учасники спробували Lemongrass, Wit, Havrestout, India Pale Ale, Two Captains Double IPA, кисляк Tindved і монстра Horizon Tokyo Black (який є колаборацією між Mikkeller, BrewDog та Nøgne Ø). Про це напишу колись пізніше (я надіюсь), але був ще приємний сюрприз - пиво, яке не продавалось в Україні - Skog & Mark.

Nøgne Ø Skog & Mark
алк. 6.5%
 

Це пиво було розроблено разом і для готелю Sundvolde. За мету було поставлено зварити пиво, яке би передавало дух Норвегії, для цього перепробували різні локальні інгредієнти і зупинились на 4-х: кропива, любисток, лаванда і гілки ялини.

На колір - солом'яне, непрозоре з невисокою піною. Аромат свіжий, лісовий, сосновий з нотами трав і лимонної цедри - дуже цікаво. П'ється дуже легко, незважаючи на 6.5% алк. Залишає відчуття свіжості завдяки хорошому балансу - ні лаванда, ні кропива не виділяються. Цікавий pale ale.

А ще Nøgne Ø виготовляє саке. Їм власне була цікава сама технологія виробництва цього напою, яка схожа на технологію виробництва пива, тому в асортименті Nøgne Ø і з'явився такий напій.

Потужне закінчення цікавого вечора.

Iron Maiden Trooper

Результат співпраці музикантів з Iron Maiden і британської броварні Robinsons вийшов у 2013 році, але скуштувати мені його випало аж в 2015, пляшечка була привезена з Варшави, куди я їздив на концерт AC/DC, а не Iron Maiden :)

Спочатку коротке відео, де Брюс розказує про історію створення цього пива.

 

Robinsons Trooper
алк. 4.7%

Пиво належить до стилю ESB (Extra Special/Strong Bitter), звичайно нічого особливо strong тут нема, просто ординарні біттери повинні, згідно специфікації, мати ще менше алкоголю.

Отже, пиво мідно-бурштинового кольору з невисокою, не дуже стійкою жовтуватою піною. В ароматі карамель, солодкавість, крізь яку пробивається хміль. Тут, до речі, використані англійські Bobec і Goldings та американський Cascade. Тіло пива насичене, солодове, але п'ється досить легко, післясмак з приємною гірчинкою - цікаве поєднання хмелів.

В принципі, для любителів крафту і яскравих американських хмелів може здатись нудним і не цікавим, а мені сподобалось - легке, ненав"язливе, для посиденьок в пабі і перегляду футболу.

BrewDog + Stone + Magic Rock = Magic Stone Dog

BrewDog Magic Stone Dog (collaboration with Stone and Magic Rock)
алк. 5.0%

Цікава колабораційна варка шотландців BrewDog з американцями Stone Brewery та англійцями Magic Rock Brewing. Результатом такої співпраці вийшло пиво, яке отримало ім'я зі шматків назв броварень - Magic Stone Dog, і самі автори відносять його до стилю Saison Pale Ale Hybrid - тобто щось на межі сезону та пейл елю. Зі стилістикою таки проблеми - beeradvocate відносить його до american pale ale, untappd - до saison, а от ratebeer - до загального belgian ale. Я в своєму списку розміщу його в категорії Saison / Farmhouse ale.

Колір гарний, грейпфрутового соку, пінна шапка висока, стійка і легка. В ароматі магічного песика зразу можна відчути найкраще з двох світів - освіжаюча лимонна кислинка, прянощі, дріжджовий бельгійський характер від saison'у та грейпфрутова хмелевість від american pale ale. Смак - мікс з лимонних льодяників, ананасу, гвоздики. Американські хмелі Amarillo та Simcoe смачно і освіжаюче розкриваються в післясмаку, але заявлених 40 IBU зовсім не відчувається. 

Дуже питкий, свіжий літній варіант.

Guinness Dublin Porter

Guinness - це не лише всесвітньо відомий стаут. Зовсім недавно вони запустили так званий The Brewers Project - проект, в рамках якого випускатимуться пива, рецепти яких знайдені в пивоварських нотатках і щоденниках на їх пивоварні (ну принаймні так пишуть на етикетці)

Першими були Dublin Porter та West Indies Porter. Мені привезли знайомі з поїздки в Ірландію Dublin Porter.


Guinness Dublin Porter
алк. 3.8%

Етикетка каже, що цей рецепт датується 1796 роком. Знову ж цікаво чому така різниця в оцінках на ratebeer та beeradvocate для цього сорту.

Ну що ж - переливаємо в бокал. Виглядає як і їхній стаут - темний, чорнезний, правда от піна не така білосніжна і кремова, бруднувата, середньозерниста з вкрапленнями великих бульбашок. Правда, вартує зазначити, що тут немає кульки з азотом, який і робить стаут таким як він є в банці.

В ароматі - трошки кави і чорного шоколаду. Смак як продовження аромату - та ж кава, карамелька і молочний шоколад. Тут всього 3.8% алкоголю і п'ється легко, створюючи враження водянистості, легкого тіла. Очікував більшого, але якщо розглядати як сесійний, літній варіант - то цілком нормальний екземпляр

Трохи латвійського крафту

З прибалтійським пивом раніше я був знайомий на рівні їхніх масвиробників, але такого пива повно в будь-якій країні і чогось цікавого там нема. Траплялись смачні портери, навіть раніше можна було у Львові знайти і все. Але от завдяки добрим людям вдалось познайомитись з латвійським крафтом. Почну з IPA від мікропивоварні Malduguns, яке на момент розпиття займало в рейтингу ratebeer 11-те місце по країні.

Malduguns Zaļā Bise (Columbus)
алк. 6.3%

Наскільки я розумію, Zaļā Bise - ціла лінійка однохмелевих IPA, яка зараз налічує Centennial, Chinook, East Kent Golding, Ella, Equinox, Mosaic, Rakau, Simcoe, Sorachi Ace, Summit i Waimea. Мені ж дістався IPA з американським Columbus. Цей хміль (також відомий як Tomahawk) є хмелем подвійного застосування - як для гіркоти, так і для ароматики, що робить його ідеальним для single-hop пив.

Одразу після відкриття з пляшки виривається яскравий і соковитий запах - весняного квіткового лугу, де біля вас хтось чистить грейпфрут, інтригуюче.  В бокалі виглядає класно - рідина бурштинового кольору з червонувато-помаранчевими відтінками, покрита легкою білосніжною піною. 

З бокалу пиво ще ароматніше - тут і солодкий грейпфрут і кисленький лайм, трішки прянощів на фоні, американський хміль у всій красі. З першим ковтком рецептори атаковані пристойною гіркотою і, хоча заявлено 60 IBU, по відчуттях здається набагато більше. Карбонізація середня, але не сказав би, що п'ється легко, напевно таки через гіркоту, хоча особисто мені це в пиві подобається. 

Післясмак довгий, тягучий, хмелева гіркота трохи відтіняється солодовими тонами, як то кажуть, одновимірно, але соковито і цитрусово. Класний IPA, дуже сподобався і це при ціні всього в 2.69 EUR за 0.5л. Якщо хтось збирається в Латвію - привезіть пару пляшечок, будь ласка :)

Сліпа дегустація IPA

Нашій львівській спільноті колекціонерів пивної атрибутики виповнилось 2 роки і тому цього разу для вже традиційної сліпої дегустації було вибрано сорт IPA. Вирішили не брати занадто багато, тому вийшло 9 видів в одній категорії (не розділяли на англійські та американські)

фото - Андрій Федорович

Дегустація проходила вже у відомому форматі - кожного сорту було по 1л, оцінювалось по десятибальній шкалі, при підрахунку для нормалізації - найбільна та найменша оцінка відкидалась. 

З цього різноманіття я раніше не куштував Varvar India Pale Ale (так і чекає своєї черги в холодильнику, ніяк руки не дійдуть), Double Hop та 3 Hop IPA від White Rabbit (3 Hop IPA, здається, найновіший їх сорт на момент дегустації, а Double Hop формально є American Pale Ale, а не India Pale Ale) та Greene King IPA Gold (хоча і в назві тут і присутнє слово IPA, однак ratebeer та Untappd відносять його до стилю Golden Ale, а от beeradvocate таки до IPA в англійському стилі. І дивує розкид рейтингу цього пива на ratebeer та beeradvocate)

До дегустації я ставив на Podroze Kormorana American IPA як на переможця, пив його недавно, дуже сподобалось. Або ж хтось із кріликів міг піднести сюрприз, як вже писав раніше - саме цих видів, що були представлені тут, не куштував, але недавні їх пива дуже сподобались, тому вірив, що і тут в них були щанси на перемогу. Отже, результати мають такий вигляд:

Місце	Назва	ТТХ	Країна	Сер. оцінка
1	Podroze Kormorana - American IPA	6.0%	Польща	8.6
2	White Rabbit - 3 Hop IPA	15.5%, 7.1%	Україна	7.8
3-4	Williams Bros. - Joker IPA	5.0%	Шотландія	7.6
3-4	Varvar IPA	5.6%	Україна	7.6
5	Pinta - Imperium Atakuje	19.1%, 7.8%	Польща	7.4
6	White Rabbit -Double Hop	12.5%, 5.5%	Україна	7.1
7-8	Greene King - IPA Gold	4.1%	Англія	7.0
7-8	Королівська Пивоварня - Пиво Мужності	18.5%, 7.3%	Україна	7.0
9	Marstons - Old Empire IPA	5.7%	Англія	6.2

Ну як і очікувалось, мої фаворити не підвели - Kormoran з 6-ма хмелями (Cascade, Chinook, Citra, Centennial, Mosaic, Amarillo) з результуючою гіркотою в 85 IBU та White Rabbit з хмелями Zeus, Equinox, Amarillo та 70 IBU, не дивують низькі місця англійців, очікувалось, що вони не зможуть скласти гідного спротиву ароматним і гіркішим американським братам. Варто також зазначити, що склянка для зливання пива була порожня - цього разу зіпсутих пив не було, а ті, що були, всім сподобалось і ніхто нічого не виливав.

Ну і наостанок кілька фото з колекції одного з учасників нашої спільноти, який цікавиться етикетками США до 1920-х років. Етикетки США цього періоду можна знайти в хорошому стані, а також ідентифікувати за каталогами. На фото біля деяких вижно рік, написаний олівцем.

 

 

 

AltBier IPA

AltBier IPA
алк. 6.5%, 15%

Ще однин індійський світлий ель, зварений в Україні. Цього разу від харків'ян з Altbier. До речі, наскільки мені відомо, саме вони першими зварили комерційне IPA у нас, ще до експериментів Пивної Думи, IPA від Одеського Troubadour чи нашої Королівської пивоварні. Правда тоді були інші характеристики - 7% алкоголю проти 6.5% зараз.

Пиво насиченого бурштинового кольору, трішки мутне. Піна невисока, липка і не дуже стійка. В ароматі підвальна сирість (пиво день їхало в потязі з Харкова і добу пролежало в холодильнику, пилось на 3-і йдень після наливу в пляшку), за нею пробиваються ноти благородного хмелю.

П'ється доволі тяжко - гіркота груба, незбалансована, карбонізація низька. Можна списати на дорогу, але з іншого боку - що ж це за IPA, який не може витримати подорожі з Харкова до Львова (я вже мовчу про перевезення з Британії до Індії без Суецького каналу :))

Щось останнім часом невдачі з продукцією від цієї харківської мініпивоварні. Сподіваюсь, колись вийде спробувати їх пиво на місці, свіжим для справедливої оцінки.

Innis & Gunn Original

Innis & Gunn Original
алк. 6.6%

Відносно молода шотландська броварня (хоча, правильніше сказати контрактна броварня, так як власних потужностей вони не мають і варять то на Belhaven, то на Wellpark), особливістю якої є витримка свої пив у бочках.

На сайті пивоварні є цікавий мультик про історію виникнення Innis & Gunn. Одного разу вирішили зробити віскі, витримане в бочках, в якому до цього витримувалось пиво (хоча, переважно роблять навпаки і така практика поширена). Для цього було зварене спеціальне пиво, яке через дубову діжку мало передати віскі пивну ароматику і смак. Але працівники вкінці терміну витримки замість того, щоб вилити пиво, скуштували його і воно їм сподобалось. Так і виникла марка Innis & Gunn.

Але перейдемо власне до пива. Перше, що цікаво - прозора пляшка, а етикетка оформлена так, ніби це таки пляшка з віскі. Можна побачити число 77 - пиво 30 днів витримується в дубових бочках, а потім ще 47 днів в танках.

Пиво прозоре, мідно-чайного кольору. При наливанні в бокал утворюється середньої висоти піна, але тримається недовго, я встиг зловити її в кадр )  В ароматі легка медово-карамельна солодкавість, нотки ванілі, трохи алкогольних ефірів. 

Тіло густе, що не дозволяє робити великі ковтки. В смаку можна розібрати іриски і ту ж ваніль, дубову бочку. Післясмак терпкий, з спиртовими тонами, медовістю.

Liefmans Goudenband

Liefmans Goudenband
алк. 8.0%

Пиво, з яким я святкував останній Новий Рік. Це представник історичного стилю Фламандський коричневий ель (Flanders Brown Ale) або ж як іще їх називають в регіоні походження - Oud Bruin (Старий коричневий). Така назва пов'язана з тим, що пиво рік-два витримується в контейнерах з нержавіючої сталі (хоча, деякі екземпляри, як і їх брати - Фламандські червоні елі (Flanders Red Ale), можуть витримуватись в дубових бочках).

На колір темно-коричневий з рубіновими відтінками. Піна невисока, завдяки низькій карбонізації м'якою ковдрою покриває пиво. Виглядає класно і цікаво.

Запах досить сильний, але не різкий. Поміж домінуючого портвейного аромату можна розібрати фруктову кислинку, чорнослив, зелені яблука, карамельну солодкавість, іриски.

На смак пиво досить гладке, в солодову основу добре вплетені кислинка від вишні, винограду та цукерково-карамельна солодкавість. Відчувається, що тіло пива густе, але п'ється на диво легко. Очікував більшої кислинки, все-таки це представник Sour ale, але вона м'яка, не різка, цікава.

В сухому післясмаку кислинка дещо посилюється, з'являється зігріваюча алкогольність і терпкість дубової бочки.  В принципі, хороше пиво - кислинка не відштовхуюча, алкоголь в міру замаскований, трохи відчувається, але все гармонійно.

BrewDog IPA is Dead 2014

IPA is Dead - цікава серія від шотландців з BrewDog. Кожного року це 4 IPA, зварені з однакового засипу солоду, зброджені одними і тими ж дріжджами, але з використанням іншого сорту хмелю, даючи споживачам зрозуміти як хмелі відрізняються між собою і як впливають на смак та аромат пива.

BrewDog IPA is Dead Kohatu
алк. 7.2%

Kohatu - новозеландський хміль. Хмелі з південної півкулі (Австралії та Нової Зеландії) активно використовуються крафтовими пивоварами по всьому світу, але я не пригадаю чи доводилось вже пити пиво саме з  ним. Що ж, буде перше знайомство. Інтернет каже, що рівень альфа-кислоти тут на рівні 6.0 - 6.8%.

Аромат не досить яскраво виражений, цікавий баланс фруктової солодкавості і лимонної кислинки. В смаку одразу проявляється солодова основа (чого не дуже очікуєш від AIPA), однак потім хвилями накочують тропічні фрукти з нахилом в мандарини і персик та медово-мармеладна солодкавість. В післясмаку вже з'являється явна хвойна гіркота, яка після солодкавості в смаку, здається дещо незбалансованою.

BrewDog IPA is Dead Comet
алк. 7.2%

Наступний екземпляр з хмелем Comet. Comet - американського походження, але тут використано той, що був вирощений в Німеччині. Альфа-кислот тут на рівні 10 - 12%. 

Колір тут ідентичний до попереднього IPA (ну солоди ж ті самі, тому це і не дивно). Аромат класний, цитруси і хвойні нотки. Смак сухий, хвойна гіркота, яка відтіняється тропічними фруктами. Післясмак не такий довгий як в Kohatu, але приємний.

BrewDog IPA is Dead Amarillo
алк. 7.2%

Amarillo - американський хміль, досить широко представлений в крафтових пивах. Мій перший IPA був власне з цим хмелем. Ну тут все нормально - тропічні фрукти з грейпфрутовим ухилом як в ароматі, так і в смаку, гіркота достатня, дещо нижча, ніж в Comet-а (власне, гіркота у всіх цих пивах на рівні 70 IBU, просто цікаво як вона відчувається).

7.2% - такий вміст спирту, що балансує на межі india pale ale та imperial india pale ale, але чомусь тут алкогольність мені відчувалась найбільше серед всієї четвірки, хоча не "випирала", а приємно зігрівала.

BrewDog IPA is Dead EXP 366 
алк. 7.2% 
 

Ну і останнім - відносно новий на той час американський хміль, який ще немав назви і мав ім'я Experimental 366 (ще зустрічається назва HBC 366). Зараз він відомий як Equinox і, наприклад, Duvel Tripel hop 2015 буде з цим хмелем на сухе охмелення. Альфа-кислота тут варіюється на рівні 14.4 - 15.6%, тому це мало би бути найгіркішим пивом з серії.

Чимось схоже до Amarillo, однак гіркота в смаку трішки 'розбавлена' карамельними нотами, а післясмак довгий, поколює хвойними голками. Цікаво було би спробувати його свіжим, бо це пив десь через півроку після його випуску.

Копчене пшеничне від польської Pinta

Pinta Grodziskie 4.0
алк. 2.6%, 7.8%

Grodziskie - історичний польський сорт пшеничного пива (зустрічається також назва Grätzer), для якого цей пшеничний солод висушувався на відкритому вогні і, відповідно, підкопчувався димом. Таке собі поєднання двох пивних стилів - wheat і smoked beer. Ratebeer об'єднує кілька таких історичних стилів в одну категорію - 'Grodziskie/Gose/Lichtenhainer', а Beeradvocate відносить їх до загального - 'Smoked'. Хоча, як на мене, то логічніше було би Gose i Lichtenhainer об'єднувати з Berliner Weiss - так як вони є підвидами кислих елів (Sour beer), а Grodziskie- просто пиво верхового бродіння з копченим пшеничним солодом.

Вперше пробую пиво, яке є представником цього пивного стилю, тому порівнювати немає з чим. Це, як можна здогадатись з назви, 4-та варіація Grodziskie-го від Pinta, тут використано 100% пшеничного солоду, копченого на дубі, а для охмелення - польський сорт Lubelski.

Пиво світло-солом'яного кольору, мутне, непрозоре. Піна не дуже стійка, розповзається тонкою плівкою по поверхні, тримається недовго, прилипаючи до стінок келиха. Аромат цікавий - цитрусова кислинка, притаманна вітбірам, і легка підкопченість.

Думав, що тіло для 7.8% густини буде легшим, але завищена карбонізація пощипує порожнину рота. П'ється доволі легко, в смаку приємно балансує пшенична кислинка і легка димність, яка майже зникає в післясмаку. Таке собі легке, освіжаюче пиво, цікаво було би спробувати в спекотний літній день.

Theakson Old Peculier

Theakson Old Peculier
алк. 5.6%

Давно "полював" за цим пивом - в українських "Сільпо" він з'явився більш ніж півроку тому, але до Львова потрапив лише цієї зими (і то лише в один з супермаркетів "Сільпо"). Ratebeer, beeradvocate відносять його до стилю Old ale.

Однак 5.6% алкоголю сіяли деякі сумніви, які після відкриття пляшки посилились - причина тому кавовий аромат, що доносився з пляшки. А після перелиття в бокал отримав дійсно щось схоже на суміш англійського поретра і сухого стаута - темний, чорний, коричневий на просвіт, увінчаний щільною піною з невеликими бульбашковими вкрапленнями.

Сухий аромат кави і чорного шоколаду все-таки залишав враження, що це стаут, Old ale в моєму уявленні - це такий собі недо-barleywine )

На смак виявився не дуже повнотілим, сухим, горіхово-кавовим, що вкупі з невисокою карбонізацією робить цей сорт дуже питким. Хмелева гіркота помірна, проявляєтсья трішки в сухому пілсясмаку.

Ratebeer також пише, що в 2010 році об'ємна частка алкоголю впала з 5.7% до 5.6%, але це всеодно замало для Old ale, якщо вірити рекомендаціям BJCP. Неоднозначні враження від цього сорту - у вказану стилістику ніби не попадає, але загалом пиво цікаве. Плюс ще одна сторінка з 1001 beers you must to try before you die.

Zinnebir Christmas

De la Senne Zinnebir X-mas
алк. 7.8%

Одне з пив, яке було на розлив в Правді, коли їхнє власне пиво ще дозрівало. Позиціонується як Belgian pale ale, хоча на вигляд темно-бурштинового кольору, навіть коричневого. Непрозоре, досить мутне, пінна шапка красива, кремової консистенції, тягуча, залишаючи візерунки на стінках бокалу.

Одна з проблем, що пиво подають захолодним, а для елів це не дуже добре. Потрібно трохи почекати, щоб пиво "розкрилось". Аромат дещо дріжджовий, сухофруктовий - родзинки, вишня і слива, карамельність темних солодів.

Тіло у цього пива м'яке, оксамитове, карбонізація вище середнього. В смаку карамелізовані фрукти, але солодкавість не дуже висока, бісквіт і хміль. Післясмак сухий, зігріваючий, з тією ж хмелевою гірчинкою. 7.8% відчувається лише зігріваючим ефектом, ніякої спиртозності ні в ароматі, ні в смаку не зауважив. 

Цікаве різдвяне пиво, прянощів в міру, є хміль. Сподобалось.

Святкове пиво від польського Browar Kormoran

Kormoran Świąteczne

алк. 6.1%, 16.5%
 

Різдвяний лагер з польського міста Ольштин від Browar Kormoran. В складі, окрім традиційних - води, хмелю, світлого та темного солодів, зазначено цукор, гвоздику, корицю, апельсинову цедру, імбир, кардамон та ziele angielskie, яке google translate перекладає як духмяний перець.

Колір у пива темний, майже чорний. Піни не дуже багато, але вона стійка і тримається довго. Аромат цікавий, складний і святковий - всі ті спеції змішуються в аромат Різдва, святкової випічки, пряників.

Смак на старті карамельно-солодкий, який далі переходить в пряну феєрію, де я би виділив імбир та пікантність духмяного перцю. В післясмаку пробивається хмелева гірчинка, а також приємна апельсинова кислинка приправлена гвоздикою.

Друзям, з якими пили разом це пиво, дуже сподобалось. І, якщо розглядати його, як Різдвяний сорт, - то вийшло цілком цікаво і смачно. 
 

Tuborg Christmas brew

Tuborg Christmas Brew

алк. 5.1%

Святковий сорт Tuborg в себе на батьківщині - в Данії вперше був зварений в 1981 і там він відомий під назвою Julebryg. Для нашого ринку Carlsberg Ukraine цей сорт випускає лише цього року, хоча в сусідній Росії, до прикладу, його варять вже кілька років до зимових свят. Крім того, наш аналог дещо легший - 5.1% алкоголю проти 5.6% в оригінального Julebryg. І доступний він у нас лише в банках об'ємом 0.5л.

Пиво по кольору схоже на віденський лагер, хоча віденського солоду в складі нема (там тільки світлий ячмінний, палений та карамельний). Піна досить стійка, середньозерниста, кольору брудного снігу. В принципі, виглядає святково.

В ароматі основу складає солодова складова з нотами чорного хліба та паленого цукру. На смак досить карбонізоване, з приємною карамельністю, яка балансує з легкою гірчинкою. Іноді пробивається зернова солодкавість, яка явно замітна у світлих сортах Carlsberg і яка особисто мені не дуже подобається.

Загалом не так вже і погано як для масвиробника, але якоїсь родзинки тут не має і це пиво не викликає в мене бажання купити його знову.

Святкові BrewDog'и

І в продовження новорічно-різдвяної пивної тематики - два сезонні зимові сорти від шотландців BrewDog.

BrewDog Santa Paws

алк. 4.5%

Відносно легкий (4.5% таки замало для різдвяних сортів, які переважно роблять міцнішими) Scottish ale зварений з додаванням верескового меду.

Колір темно-каштановий, густий з липкою невисокою пінною шапкою. Аромат паленого солоду, скоринка чорного хліба, трохи кави і шоколаду.

Перший ковток доволі суворий - терпка і в'яжуча гіркота паленого солоду, але далі смак пом'якшується - з'являється солодкавість меду та ірисок. В післясмаку пробивається хміль - ну куди ж без нього ) Загалом сорт на любителя - така собі пом'якшена версія їхньої ж Dogma.

BrewDog Hoppy Christmas

алк. 7.2%

Festive pale ale, який є по суті American IPA. Якщо чесно, то так одразу і не пригадаю різдвяних ІРА, зимові сорти - це переважно або імперські стаути, або ж міцні бельгійські елі зі спеціями. Але це BrewDog, та й до слова 'hoppy' найкраще підходить стиль ІРА.

Бурштинового кольору, піна не дуже висока, мілкозерниста. Аромат дійсно святковий - багато ялинової хвої, цитруси і мед. В смаку спочатку відчувається солодкавість, медовість, але це лише на перший погляд, бо далі його величність Simcoe (так-так, це однохмелевий ІРА саме з цим сортом) розкривається на повну - хвойно-грейпфрутова гіркота яка довго тягнеться в післясмаку. Непоганий баланс, досить цікавий ІРА.

Правдиве пиво

Пивоварня "Правда", про відкриття якої я писав недавно, нарешті почала продавати власне пиво. В меню заявлено 3 сорти - Світло, Сила та Свято, але в наявності було 2.

Правда Світло
алк. 4.5%
 

При варці використано 3 німецькі хмелі - Magnum, Perle та Tradition. Солод теж німецький від Weyermann (який саме - невідомо, обіцяли зробити зустріч-дегустацію для нашої спільноти колекціонерів, тоді і буде більше інформації).

Пиво, очевидно, нефільтроване і непастеризоване. Світло-бурштинового кольору, мутне, непрозоре. Піна висока, стійка, середньозерниста, по консистенції як пінка від шампуня (але  XX Bitter i Saison de Dottignies теж з такою пінкою приносили - тому це або форма бокалу сприяє такому піноутворенню, або ж система розливу - але мені така піна подобається). 

В ароматі - лимонна цедра, хміль і деякі 'відхилення' - щось типу соломи, не знаю, чи це так було задумано, чи щось із дріжджами. На смак досить легке, з наростаючою гіркотою і деякою пилючністю. Післясмак сухий і хмелевий, гіркота дещо вибивається з загальної картини як на мене.

Правда Свято
алк. 8.5%

В меню фігурує як 'оксамитове', але по кольору цього і не скажеш - трохи темніше за Світло, але таке ж непрозоре. Тут же, крім німецьких хмелів Perle i Opal використано також і англійські - Brewer's Gold та Northern Brewer, а також цукри - коричневий Cassonade та кристалізований льодяниковий Candi.

Піна не така висока, що і не дивно для міцних сортів. В ароматі тони груші та персика і знову та ж суха трава, як у Світла. Тіло явно густіше, консистенція грушевого пюре, в міру солодке, з помірною хмелевою гіркотою.

До речі, якщо вірити соцмережам, - то перша варка була 21 грудня, а 8-9 січня пиво вже пішло у продаж. 19 днів дозрівання для міцного 'бельгійця' - дуже мало, тому пиво 'молоде' і напевно це і відбиваєтсья на смаку. Треба буде зайти перепробувати через кілька варок, коли рецептура відшліфується.

Delirium Noël (Christmas)

Huyghe Delirium Christmas
алк. 10.0%

Цього Різдва відкрив для себе прекрасний екземпляр святкових міцних елів - Delirium Christmas (він же Noël) від пивоварні Huyghe, яка відома своїм рожевим слоником )

В бокалі виглядає темним, коричневим, однак на просвіт червоно-рубінового кольору. Піна на диво висока як для такого міцного сорту, середньозерниста, тримається досить довго.

Аромат багатогранний, насичений спеціями, хоча на етикетці згадувань про спеції в складі не знайшов (наліпка імпортера вказує ще цукор, але його багато-хто з бельгійців додає для повторної ферментації у пляшці). Сухофрукти, трішки гвоздики і вишня, все це відтіняється деякими винними нотками.

Смак як продовження аромату теж зачаровує - цукерки "п'яна вишня", сухофруктова кислинка балансує з солодкавістю карамельних солодів, і це все приправлено щіпкою кориці, гвоздики та коріандра, підігріте м'якою алкогольною складовою. До речі, 10% спирту замасковані дуже добре, ні в ароматі, ні в смаку не відчуваються. Пиво нагадує про свою міцність лише приємном теплом.

Тіло пива не таке густе як очікується, що вкупі з прихованим алкоголем створює досить небезпечний напій. Але це ж святковий ель - його не потрібно пити залпом і у великих кількостях, а спокійно насолоджуватись протягом вечора.

Follow the white rabbit, part 1

Follow the white rabbit... Knock, knock, Neo.

Коли я в листопаді дізнався про існування в Кривому Розі пивоварні з заманливою назвою White Rabbit і приставкою Craft Brewery - то поставився до цього досить скептично. Адже останнім часом будь-яка українська мініпивоварня, яка варить світле, темне і пшеничне/медове, піддаючись загальним тенденціям, додає приставку "Крафт" до своєї назви.

Але список сортів, які були на той момент зварені, зацікавив - Blonde Ale, Hefe-Weizen, Dry Stout, Porter, Kolsch, Kolsch Yeast, Weihenstephan, SafBrew Ale S-33, APA Cascade, APA Citra, Smoked Scottish Ale. Мені з цього різноманіття вдалось скуштувати лише 5, але про них згодом.

Наскільки я знаю - то вони мають наноброварню на 30л, на якій експериментують з різними стилями і те пиво, яке вважається успішним запускають у виробництво на більших потужностях.

White Rabbit Hefe-Weizen
алк. 4.5%, 11%

Отже першим пробували пшеничне. Хоча заявлено, що це hefeweizen, але я би сказав, що більше схоже на kristallweizen - в бокалі виглядає досить прозорим, помутніння мінімальне. Піна сходить доволі швидко, кільцем прилягаючи до стінок склянки. Аромат легкий, солом'яний з дріжджовою кислинкою, "банановості" і гвоздики не зауважив - що ще раз підтвердило, що це не hefe, а таки kristallweizen. П'ється дуже легко - та ж кислинка, яка, на мою думку, тут доречна, зовсім трішки хмельку (етикетка каже, що 12 IBU). В принципі це пиво залишає непогане враження, не те, що очікуєш від вайценів, та все ж досить питке і освіжаюче.

White Rabbit SafBrew Ale S-33 (yeast experiment)

алк. 4.0%, 10% 

 

Далі був легкий експериментальний ель. SafBrew S-33 - назва штаму дріжджів, які є багатофункціональними, але більше підходять для пив в бельгійському стилі, рекомендуються для повторного доброджування в пляшці, а також для сортів з високим вмістом алкоголю (можу зброджувати сусло до 11.5% алк.)

На етикетці вказано два хмелі - Magnum та Lublin, які створюють прекрасний аромат - квітковість, трішки хвойності. Смак після такого яскравого аромату здається дещо водянистим, гіркота балансує з солодкавістю, але в післясмаку посилюється, залишаючи приємне враження. Однозначно найкраще з продегустованого того вечора.

White Rabbit APA Cascade

алк. 4.8%, 12.5% 

American pale ale з американським хмелем Cascade. Аромат трішки приглушений, тропічні фрукти і хвоя. Заявлено гіркоти майже вдвічі більше, ніж в попереднього екземпляра (24.5 проти 14 IBU у SafBrew S-33), але тут вона не так відчувається, дещо відтіняється незрозумілою фруктовою кислинкою, яку не зовсім очікуєш в APA. Не дуже збалансовано, на мою думку, але загалом непогано. Було би десь у Львові в продажі - брав би час від часу.

White Rabbit Porter

алк. 5.0%, 12% 

Портер в англійському стилі. Темний, майже чорний з мінімальною піною. В ароматі гіркий шоколад, кавові нотки. Смак досить терпкий з паленим солодом і деякою кислинкою, заявлено 34 IBU, за які відповідає все той же хміль Magnum. Післясмак сухий, шоколадний і гіркий. Хороший екземпляр.

White Rabbit Smoked Scottish Ale
алк. 5.5%, 12.5% 

Це пиво було зварено ще на початку вересня на честь референдуму, що проходив в Шотландії. Було використано аж 7 сортів солоду, один з яких, як очевидно з назви, - копчений. В ароматі м'який димок, деяка фруктовість (крім хмелю Magnum, тут присутній також і Willamette, який переважно використовується як ароматичний). В смаку підкопченість достатньо добре відчувається, але не випирає, переплітаючись з гіркотою.

Загалом пиво залишило двояке враження - ніби і непогано, копченого солоду в міру, нічого "не випирає", але залишилось відчуття "прісності". От зробити б тіло більш густим і алкоголь підняти до 6-7% (все-таки 7 солодів дають простір де розвернутись)

Підсумовуючи, скажу, що ІМХО, перше знайомство з цією пивоварнею пройшло вдало. Шедеврів не знайшов, але якість пива хочеться відмітити - знову ж повторюсь, було би у Львові в продажі - брав би. І це таки крафт )

BrewDog Teku glass

Давно не постив своїх бокалів. А нещодавно колекція поповнилась Teku від BrewDog. Перший келих від брюдогів, ще й такий красень - новий улюблений посуд для дегустацій буде )