R2D2 і кропивне з Хортиці

Давно не писав про домашнє пиво. Недавно мав змогу скуштувати 2 сорти від знайомого колекціонера і по сумісництву - домашнього пивовара Іллі із Запоріжжя.
Одне - з використанням кропиви, інше - american pale ale з сухим охмеленням хмелем Apollo.

Для цього пива кропиву збиради на острові Хортиця (як я вже писав вище)
фото - з фейсбука Іллі


Filthy Beard - Stinger
алк. 3.8%, 10.0%
Аромат доволі свіжий, кропива добре відчувається в запаху. До речі, при варці також було використано імбир. П'ється доволі (густина 10%), відчувається легка кислинка, гіркота, пощипування язика і піднебіння (від кропиви ?). Гіркота продовжується в післясмаку, залишаючи приємне враження. Цікавий екземпляр


Filthy Beard - R2D2
алк. 5.0%, 13.5%
Виглядає класно - темно-бурштиновий колір, невисока стійка піна. Після відкриття пляшки кімнату заповнюють казкові аромати - тропічні фрукти (грейпфрут, мандарин), квітково-цитрусові нотки (дається взнаки сухе охмелення, все-таки Apollo має 19% альфа-кислот). Тіло пива достатньо густе, але п'ється добре. В смаку цитрус, гіркота, яка більше посилюється в післясмаку і довго і приємно тягнеться.
Це не перше пиво від Іллі, яке я п'ю - до цього були ще червоний ірландський ель, зварений до дня святого Патріка і dunkelweizen. Ірдандський ель був одним з перших експериментів і був дуже "домашній", з маслянистітю та неприємною гіркотою, а от темний вайцен не пережив дорогу, тому він без оцінок. А от ці 2 сорти залишили приємні враження.

Happy #IPAday!

Як виявилось, сьогодні день Індійського світлого елю (IPA), з чим вас і вітаю!

Stone - Ruination IPA
алк. 7.7%
Пиво має цікаву історію. Пивовари зі Stone до своєї річниці випускали святковий сорт пива з кожним роком збільшуючи дозу хмелю, яку вони використовували для варки. І от на п'яту річницю вирішили, що подальше охмелення пива не має сенсу, а сам сорт так сподобався всім, що його вирішили випускати на постійній основі під назвою Ruination.
В себе на сайті вони називають це пиво "A liquid poem to the glory of the hop" - рідка поема, що прославляє хміль.
Штука дійсно класна - гіркота зашкалює, карбонізація висока, пощипує язик, післясмак довго гірчить аж до піднебіння. Тим, хто не любить гірке пиво, напевно, не сподобається, а от мені дуже сподобалось. Моє перше знайомство з американськими крафтерами зі Stone пройшло досить успішно.


Коротеньке відео, де засновники Stone розповідають про це пиво.

Чернігівське б/а+максимум

Одним з найбільш очевидних способів отримання етикетки в колекцію - це власноруч зняти її з випитого пива. Тому довелось взяти на пробу 2 сорти від Чернігівського - безалкогольне та Maximum. Етикетки з футбольної акції присвяченої ЧС в Бразилії. Взагалі Maximum - це монстр від SunInBev Україна з вмістом алкоголю цілих 9.8%. Як Чернігівське додумалось до такого сорту і хто його цільова аудиторія - я не розумію. Але майже у всіх акціях воно бере участь і колекціонери мучаться з ним заради нової етикетки.


Пити його просто так я не став, а оскільки була потрібна ще й етикетка від безалкогольного, вирішив поекспериментувати - змішати їх двох, щоб отримати щось не таке міцне. Алкоголь звичайно не так відчувається як в звичайному Максимумі (його до цього пив раз в житті, коли воно лише з'явилось і після цього не доторкався до нього :)), але безалкогольне дає всьому напою смак солодкої водички. Не допив - експеримент провалено.