BrewDog IPA is Dead 2014

IPA is Dead - цікава серія від шотландців з BrewDog. Кожного року це 4 IPA, зварені з однакового засипу солоду, зброджені одними і тими ж дріжджами, але з використанням іншого сорту хмелю, даючи споживачам зрозуміти як хмелі відрізняються між собою і як впливають на смак та аромат пива.

BrewDog IPA is Dead Kohatu
алк. 7.2%

Kohatu - новозеландський хміль. Хмелі з південної півкулі (Австралії та Нової Зеландії) активно використовуються крафтовими пивоварами по всьому світу, але я не пригадаю чи доводилось вже пити пиво саме з  ним. Що ж, буде перше знайомство. Інтернет каже, що рівень альфа-кислоти тут на рівні 6.0 - 6.8%.

Аромат не досить яскраво виражений, цікавий баланс фруктової солодкавості і лимонної кислинки. В смаку одразу проявляється солодова основа (чого не дуже очікуєш від AIPA), однак потім хвилями накочують тропічні фрукти з нахилом в мандарини і персик та медово-мармеладна солодкавість. В післясмаку вже з'являється явна хвойна гіркота, яка після солодкавості в смаку, здається дещо незбалансованою.

BrewDog IPA is Dead Comet
алк. 7.2%

Наступний екземпляр з хмелем Comet. Comet - американського походження, але тут використано той, що був вирощений в Німеччині. Альфа-кислот тут на рівні 10 - 12%. 

Колір тут ідентичний до попереднього IPA (ну солоди ж ті самі, тому це і не дивно). Аромат класний, цитруси і хвойні нотки. Смак сухий, хвойна гіркота, яка відтіняється тропічними фруктами. Післясмак не такий довгий як в Kohatu, але приємний.

BrewDog IPA is Dead Amarillo
алк. 7.2%

Amarillo - американський хміль, досить широко представлений в крафтових пивах. Мій перший IPA був власне з цим хмелем. Ну тут все нормально - тропічні фрукти з грейпфрутовим ухилом як в ароматі, так і в смаку, гіркота достатня, дещо нижча, ніж в Comet-а (власне, гіркота у всіх цих пивах на рівні 70 IBU, просто цікаво як вона відчувається).

7.2% - такий вміст спирту, що балансує на межі india pale ale та imperial india pale ale, але чомусь тут алкогольність мені відчувалась найбільше серед всієї четвірки, хоча не "випирала", а приємно зігрівала.

BrewDog IPA is Dead EXP 366 
алк. 7.2% 
 

Ну і останнім - відносно новий на той час американський хміль, який ще немав назви і мав ім'я Experimental 366 (ще зустрічається назва HBC 366). Зараз він відомий як Equinox і, наприклад, Duvel Tripel hop 2015 буде з цим хмелем на сухе охмелення. Альфа-кислота тут варіюється на рівні 14.4 - 15.6%, тому це мало би бути найгіркішим пивом з серії.

Чимось схоже до Amarillo, однак гіркота в смаку трішки 'розбавлена' карамельними нотами, а післясмак довгий, поколює хвойними голками. Цікаво було би спробувати його свіжим, бо це пив десь через півроку після його випуску.

Копчене пшеничне від польської Pinta

Pinta Grodziskie 4.0
алк. 2.6%, 7.8%

Grodziskie - історичний польський сорт пшеничного пива (зустрічається також назва Grätzer), для якого цей пшеничний солод висушувався на відкритому вогні і, відповідно, підкопчувався димом. Таке собі поєднання двох пивних стилів - wheat і smoked beer. Ratebeer об'єднує кілька таких історичних стилів в одну категорію - 'Grodziskie/Gose/Lichtenhainer', а Beeradvocate відносить їх до загального - 'Smoked'. Хоча, як на мене, то логічніше було би Gose i Lichtenhainer об'єднувати з Berliner Weiss - так як вони є підвидами кислих елів (Sour beer), а Grodziskie- просто пиво верхового бродіння з копченим пшеничним солодом.

Вперше пробую пиво, яке є представником цього пивного стилю, тому порівнювати немає з чим. Це, як можна здогадатись з назви, 4-та варіація Grodziskie-го від Pinta, тут використано 100% пшеничного солоду, копченого на дубі, а для охмелення - польський сорт Lubelski.

Пиво світло-солом'яного кольору, мутне, непрозоре. Піна не дуже стійка, розповзається тонкою плівкою по поверхні, тримається недовго, прилипаючи до стінок келиха. Аромат цікавий - цитрусова кислинка, притаманна вітбірам, і легка підкопченість.

Думав, що тіло для 7.8% густини буде легшим, але завищена карбонізація пощипує порожнину рота. П'ється доволі легко, в смаку приємно балансує пшенична кислинка і легка димність, яка майже зникає в післясмаку. Таке собі легке, освіжаюче пиво, цікаво було би спробувати в спекотний літній день.

Theakson Old Peculier

Theakson Old Peculier
алк. 5.6%

Давно "полював" за цим пивом - в українських "Сільпо" він з'явився більш ніж півроку тому, але до Львова потрапив лише цієї зими (і то лише в один з супермаркетів "Сільпо"). Ratebeer, beeradvocate відносять його до стилю Old ale.

Однак 5.6% алкоголю сіяли деякі сумніви, які після відкриття пляшки посилились - причина тому кавовий аромат, що доносився з пляшки. А після перелиття в бокал отримав дійсно щось схоже на суміш англійського поретра і сухого стаута - темний, чорний, коричневий на просвіт, увінчаний щільною піною з невеликими бульбашковими вкрапленнями.

Сухий аромат кави і чорного шоколаду все-таки залишав враження, що це стаут, Old ale в моєму уявленні - це такий собі недо-barleywine )

На смак виявився не дуже повнотілим, сухим, горіхово-кавовим, що вкупі з невисокою карбонізацією робить цей сорт дуже питким. Хмелева гіркота помірна, проявляєтсья трішки в сухому пілсясмаку.

Ratebeer також пише, що в 2010 році об'ємна частка алкоголю впала з 5.7% до 5.6%, але це всеодно замало для Old ale, якщо вірити рекомендаціям BJCP. Неоднозначні враження від цього сорту - у вказану стилістику ніби не попадає, але загалом пиво цікаве. Плюс ще одна сторінка з 1001 beers you must to try before you die.